проклятущий

прокляту́щий

-а, -е, розм.

1》 часто лайл. Якого проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний.

|| у знач. ім. проклятущий, -щого, ч.; проклятуща, -щої, ж. Людина, яку проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять.

|| Який викликає велике роздратування, досаду, надзвичайно сильно докучає кому-небудь.

2》 рідко. Те саме, що запеклий 2), 3)

Значення в інших словниках

1. проклятущий — прокляту́щий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. проклятущий — ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний.  Словник української мови у 20 томах
3. проклятущий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст.  Словник синонімів української мови
4. проклятущий — Прокляту́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проклятущий — ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. Вона справді виплакала очі, живучи в тій проклятущій хаті з сином, лютим змієм, і невісткою, гадюкою (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. проклятущий — Проклятущий, -а, -е ум. отъ проклятий. Бранное слово. Така натура вже проклятуща удасться. Рудч. Ск. II. 174. А проклятущий хміль як рута зеленів. Греб. 371.  Словник української мови Грінченка