Словник української мови Грінченка

проклятущий

Проклятущий, -а, -е

ум. отъ проклятий. Бранное слово. Така натура вже проклятуща удасться. Рудч. Ск. II. 174. А проклятущий хміль як рута зеленів. Греб. 371.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. проклятущий — прокляту́щий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. проклятущий — -а, -е, розм. 1》 часто лайл. Якого проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. || у знач. ім. проклятущий, -щого, ч.; проклятуща, -щої...  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проклятущий — ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний.  Словник української мови у 20 томах
  4. проклятущий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст.  Словник синонімів української мови
  5. проклятущий — Прокляту́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проклятущий — ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. Вона справді виплакала очі, живучи в тій проклятущій хаті з сином, лютим змієм, і невісткою, гадюкою (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах