простій

Прості́й, -сто́ю, -сто́єві; -сто́ї, -їв

Значення в інших словниках

1. простій — прості́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. простій — [проус'т’ій] простойу, ор. простойеим, м. (ў) простойі  Орфоепічний словник української мови
3. простій — -тою, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. Виробничі простої — тимчасове припинення роботи з вини працівника або з причин виробничого характеру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. простій — ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. – Чіпляй троса, – закричав тракторист, – п'ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив'язали! (І.  Словник української мови у 20 томах
5. простій — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн.  Словник синонімів української мови
6. простій — ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. — Чіпляй троса, — закричав тракторист, — п’ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив’язали! (Мур., Бук.  Словник української мови в 11 томах