простій
ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі.
— Чіпляй троса, — закричав тракторист, — п’ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив’язали! (Мур., Бук. повість, 1959, 305);
Чим вища продуктивність автомата, тим дорожча кожна хвилина його простою (Наука.., 8, 1963, 17).
Словник української мови (СУМ-11)