простій
ПРОСТІ́Й, то́ю, ч.
Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі.
– Чіпляй троса, – закричав тракторист, – п'ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив'язали! (І. Муратов);
Чим вища продуктивність автомата, тим дорожча кожна хвилина його простою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)