підмовити Підмо́вити, -мо́влю, -виш, -влять; підмо́в, -мо́вмо, -мо́вте Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках підмовити — підмо́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови підмовити — див. підмовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови підмовити — ПІДМО́ВИТИ див. підмовля́ти. Словник української мови у 20 томах підмовити — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови підмовити — ПІДМО́ВИТИ див. підмовля́ти. Словник української мови в 11 томах підмовити — Підмовити, -ся см. підмовляти, -ся. Словник української мови Грінченка