Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

підмовити

Підмо́вити, -мо́влю, -виш, -влять; підмо́в, -мо́вмо, -мо́вте

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. підмовити — підмо́вити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підмовити — див. підмовляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмовити — ПІДМО́ВИТИ див. підмовля́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. підмовити — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. підмовити — ПІДМО́ВИТИ див. підмовля́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. підмовити — Підмовити, -ся см. підмовляти, -ся.  Словник української мови Грінченка