Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

підпорядкований

Підпорядко́ваний, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. підпорядкований — підпорядко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. підпорядкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпорядкувати. 2》 у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (О. Гончар); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого...  Словник української мови у 20 томах
  4. підпорядкований — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
  5. підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому...  Словник української мови в 11 томах