підпорядкований

ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підпорядкува́ти.

Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (О. Гончар);

Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого, бо все те інше також підпорядковане цій меті (О. Гуреїв);

Візантійське духовенство було підпорядковане імператорові і не визнавало влади пап (з навч. літ.);

На годину ночі Шумаков викликав до себе командирів полків і підпорядкованих йому окремих підрозділів (С. Голованівський);

Дисертант дійшов висновку, що педагогічна спадщина А. Вахнянина повністю підпорядкована цілям національного виховання (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний.

У справжнього художника деталям приділене відповідне службове, підпорядковане місце (із журн.).

Значення в інших словниках

1. підпорядкований — підпорядко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підпорядкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпорядкувати. 2》 у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпорядкований — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
4. підпорядкований — Підпорядко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому...  Словник української мови в 11 томах