підпорядкований

підпорядко́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпорядкувати.

2》 у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний.

Значення в інших словниках

1. підпорядкований — підпорядко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (О. Гончар); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого...  Словник української мови у 20 томах
3. підпорядкований — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
4. підпорядкований — Підпорядко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому...  Словник української мови в 11 томах