піонер —
піоне́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
піонер —
ІСТ. перший поселенець; П. новатор, зачинатель, засновник.
Словник синонімів Караванського
піонер —
-а, ч. 1》 Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край та освоює його. 2》 перен. Людина, яка першою торує стежку в якій-небудь новій галузі діяльності; новатор, зачинатель чого-небудь. 3》 іст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
піонер —
Першак, започатковець
Словник чужослів Павло Штепа
піонер —
ПІОНЕ́Р, а, ч. 1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. Піонерами української еміграції в Канаді були бідні селяни .. з с. Небилів Калуського повіту в Галичині (Мирослав Ірчан). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
піонер —
А, ч. Недосвідчена людина. Він ще піонер у цій справі.
Словник сучасного українського сленгу
піонер —
піоне́р (від франц. pionnier – дослідник) 1. Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; переносно – людина, що поклала початок новому в якійсь галузі. 2. Член добровільної масової дитячої комуністичної організації в СРСР.
Словник іншомовних слів Мельничука
Піонер —
Серія америк. автоматичних космічних станцій (1958-73), призначених для дослідження планет, у т.ч. Юпітера та Сатурна, а також їх супутників.
Універсальний словник-енциклопедія
піонер —
ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає яку-небудь важливу справу, закликає до цього), ІНІЦІА́ТОР, ПІОНЕ́Р, ЗАСТРІ́ЛЬНИК. Саме вільшанська молодь виступила зачинателем благородної справи — перетворити батьківщину Кобзаря в квітучий, зелений край...
Словник синонімів української мови
піонер —
ПІОНЕ́Р, а, ч. 1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. Піонерами української еміграції в Канаді були бідні селяни.. з с. Небилів Калуського повіту в Галичині (Ірчан, II, 1958, 340). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах