Піонер

Серія америк. автоматичних космічних станцій (1958-73), призначених для дослідження планет, у т.ч. Юпітера та Сатурна, а також їх супутників.

Значення в інших словниках

1. піонер — піоне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. піонер — ІСТ. перший поселенець; П. новатор, зачинатель, засновник.  Словник синонімів Караванського
3. піонер — -а, ч. 1》 Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край та освоює його. 2》 перен. Людина, яка першою торує стежку в якій-небудь новій галузі діяльності; новатор, зачинатель чого-небудь. 3》 іст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піонер — Першак, започатковець  Словник чужослів Павло Штепа
5. піонер — ПІОНЕ́Р, а, ч. 1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. Піонерами української еміграції в Канаді були бідні селяни .. з с. Небилів Калуського повіту в Галичині (Мирослав Ірчан). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
6. піонер — А, ч. Недосвідчена людина. Він ще піонер у цій справі.  Словник сучасного українського сленгу
7. піонер — піоне́р (від франц. pionnier – дослідник) 1. Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; переносно – людина, що поклала початок новому в якійсь галузі. 2. Член добровільної масової дитячої комуністичної організації в СРСР.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. піонер — ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає яку-небудь важливу справу, закликає до цього), ІНІЦІА́ТОР, ПІОНЕ́Р, ЗАСТРІ́ЛЬНИК. Саме вільшанська молодь виступила зачинателем благородної справи — перетворити батьківщину Кобзаря в квітучий, зелений край...  Словник синонімів української мови
9. піонер — Піоне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. піонер — ПІОНЕ́Р, а, ч. 1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. Піонерами української еміграції в Канаді були бідні селяни.. з с. Небилів Калуського повіту в Галичині (Ірчан, II, 1958, 340). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах