піонер
ПІОНЕ́Р, а, ч.
1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його.
Піонерами української еміграції в Канаді були бідні селяни .. з с. Небилів Калуського повіту в Галичині (Мирослав Ірчан).
2. перен. Людина, яка першою прокладає шляхи в якій-небудь новій галузі діяльності; новатор, зачинатель чого-небудь.
Я .. вважаю за велике для себе щастя бути в фалангах тих піонерів, які дбають за високий розвиток нашого чарівного слова (С. Васильченко).
3. іст. Член добровільної масової дитячої комуністичної організації, що існувала в Радянському Союзі і об'єднувала школярів віком від 9 до 14 років.
Буду я учитись, Буду виростать, Ось тоді вже зможу Піонером стать! (М. Познанська).
4. В Англії, Франції, Німеччині і до 30-х років XIX ст. у Росії – солдат саперної частини інженерних військ.
(1) Ю́ний піоне́р – те саме, що піоне́р 3.
Знайте всі: я – юний піонер! Скрізь зразковим буду: вдома, в школі... (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)