Ре́чення, -ння, в -нні; ре́чення, ре́чень, -ченням
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
речення —
ре́чення іменник середнього роду цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки рече́ння іменник середнього роду сполучення слів, що становить короткий вираз рідко
Орфографічний словник української мови
речення —
[речеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
речення —
I р`ечення-я, с. 1》 Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
речення —
РЕЧЕ́ННЯ, я, с. Вільне словосполучення, яке використовується у лексикографічній практиці для ілюстрування значення слова. РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки.
Словник української мови у 20 томах
речення —
Граматична конструкція, побудована з груп слів (слів) певної мови, яка становить окрему, відносно закінчену думку; в укр. мові розрізняють прості та складні р.
Універсальний словник-енциклопедія
речення —
РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Речення є тими завершеними мовними величинами, що безпосередньо складаються у процесі мовлення (Сучасна укр. літ.
Словник української мови в 11 томах