речення

Значення в інших словниках

1. речення — ре́чення іменник середнього роду цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки рече́ння іменник середнього роду сполучення слів, що становить короткий вираз рідко Орфографічний словник української мови
2. речення — [речеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
3. речення — I р`ечення-я, с. 1》 Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. речення — РЕЧЕ́ННЯ, я, с. Вільне словосполучення, яке використовується у лексикографічній практиці для ілюстрування значення слова. РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Словник української мови у 20 томах
5. речення — Граматична конструкція, побудована з груп слів (слів) певної мови, яка становить окрему, відносно закінчену думку; в укр. мові розрізняють прості та складні р. Універсальний словник-енциклопедія
6. речення — РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Речення є тими завершеними мовними величинами, що безпосередньо складаються у процесі мовлення (Сучасна укр. літ. Словник української мови в 11 томах