1. Орфографічний словник української мови

речення

ре́чення

іменник середнього роду

цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки

рече́ння

іменник середнього роду

сполучення слів, що становить короткий вираз

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. речення — [речеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  2. речення — I р`ечення-я, с. 1》 Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. речення — РЕЧЕ́ННЯ, я, с. Вільне словосполучення, яке використовується у лексикографічній практиці для ілюстрування значення слова. РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Словник української мови у 20 томах
  4. речення — Граматична конструкція, побудована з груп слів (слів) певної мови, яка становить окрему, відносно закінчену думку; в укр. мові розрізняють прості та складні р. Універсальний словник-енциклопедія
  5. речення — Ре́чення, -ння, в -нні; ре́чення, ре́чень, -ченням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. речення — РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Речення є тими завершеними мовними величинами, що безпосередньо складаються у процесі мовлення (Сучасна укр. літ. Словник української мови в 11 томах