речення
ре́чення
[речеин':а]
-н':а, р. мн. -еин'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- речення — ре́чення іменник середнього роду цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки рече́ння іменник середнього роду сполучення слів, що становить короткий вираз рідко Орфографічний словник української мови
- речення — I р`ечення-я, с. 1》 Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- речення — РЕЧЕ́ННЯ, я, с. Вільне словосполучення, яке використовується у лексикографічній практиці для ілюстрування значення слова. РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Словник української мови у 20 томах
- речення — Граматична конструкція, побудована з груп слів (слів) певної мови, яка становить окрему, відносно закінчену думку; в укр. мові розрізняють прості та складні р. Універсальний словник-енциклопедія
- речення — Ре́чення, -ння, в -нні; ре́чення, ре́чень, -ченням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- речення — РЕ́ЧЕННЯ, я, с. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Речення є тими завершеними мовними величинами, що безпосередньо складаються у процесі мовлення (Сучасна укр. літ. Словник української мови в 11 томах