ридання —
рида́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ридання —
див. ПЛАЧ.
Словник синонімів Караванського
ридання —
[риедан':а] -н':а, р. мн. -ан'
Орфоепічний словник української мови
ридання —
-я, с. Дія за знач. ридати і звуки, утворювані цією дією. Заходитися риданням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ридання —
РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Г. Епік); Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (А.
Словник української мови у 20 томах
ридання —
ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р.
Словник синонімів української мови
ридання —
РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам’яніла. Ридання обірвалось.
Словник української мови в 11 томах
ридання —
Рида́ння, -ня с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. ІІ. 145.
Словник української мови Грінченка