ригати —
рига́ти дієслово недоконаного виду вульг.
Орфографічний словник української мови
ригати —
-аю, -аєш, недок., вульг. Те саме, що блювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ригати —
РИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., вульг. Те саме, що блюва́ти. Вони обидва повисли на тину і ригали з себе усе, чим снідали й не снідали (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
ригати —
ри́гати (ри́ґати) вул. блювати|| = вертати ◊ ри́гнути ба́лак → балак
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ригати —
Аю, -аєш, недок., вульг. Блювати. Перепрошую, мушу йти ригати (Четвер). Якщо людина під час бодуна хоче ригати, а немає чим, тоді вона й насправді мучиться (І. Сова).
Словник сучасного українського сленгу
ригати —
БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г.
Словник синонімів української мови
ригати —
РИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., вульг. Те саме, що блюва́ти. Вони обидва повисли на тину і ригали з себе усе, чим снідали й не снідали (Кучер, Трудна любов, 1960, 503).
Словник української мови в 11 томах
ригати —
Рига́ти, -га́ю, -єш, одн. в ригнути, -ну, -неш гл. 1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати. Ном. № 6744. 2) Блевать, рвать, вырвать. 3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають. К. Псал. 313.
Словник української мови Грінченка