ридання
РИДА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією.
В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Г. Епік);
Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (А. Шиян);
В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання – ридання бандур (П. Тичина);
* У порівн. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М. Коцюбинський).
Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння) див. зупиня́ти;
Спиня́ти / спини́ти сльо́зи (рида́ння і т. ін.) див. спиня́ти;
(1) Сухе́ рида́ння – ридання, плач без сліз.
Кричала [Катерина].., що цього не було, що цього не могло бути, .. розривалася в сухих риданнях... (Г. Хоткевич).
◇ Захо́дитися / зайти́ся пла́че́м (рида́нням, сльоза́ми, від пла́чу, від рида́ння, від сліз і т. ін.) див. захо́дитися².
Словник української мови (СУМ-20)