ринда —
I -и, ж. 1》 Зброєносець та охоронець московських князів і царів у 14-17 ст. 2》 діал. Свиня. || перен. Про незугарну, недоладну людину. II -и, ж. 1》 заст. Особливий дзвін, що звучить опівдні на суднах парусного флоту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ринда —
РИ́НДА¹, и, ч. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV–XVII ст. РИ́НДА², и, ж. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Б. Грінченка); // перен. Про незугарну, недоладну людину.
Словник української мови у 20 томах
ринда —
ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬ заст.; РИ́НДА іст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕР зневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О.
Словник синонімів української мови
ринда —
РИ́НДА¹, и, ж. 1. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV-XVII ст. 2. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Гр.); // перен. Про незугарну, недоладну людину.
Словник української мови в 11 томах
ринда —
Ринда, -ди, риндя, -ді ж. Свинья. Скунда скаче, ринда риє. (Заг.: сорока і свиня). Ном. стр. 294. Назад, ринде, завтра пятниця. посл. Іди, ринде, де инде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Ном.
Словник української мови Грінченка