ринда

ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬ заст.; РИ́НДА іст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕР зневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О. Гончар); Хто коло тебе в світі стане Святим Хранителем твоїм? І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий? (Т. Шевченко); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (М. Шеремет). — Пор. 2. вартови́й, 1. сто́рож.

СВИНЯ́ (самка кнура), ЛЬО́ХА, СВИНЮ́КА (СВИНЯ́КА) розм., БЕЗРО́ГА жарт., РО́ХА розм., ЧЕЧУ́ГА діал., РИ́НДА діал.; СВИНОМА́ТКА (свиня, що дає приплід); ПА́ЦЯ дит. Коло хлівця лежала свиня й хрюкала (Панас Мирний); Є в нас корова, масло, кури, недавно льоха опоросилась (Ю. Яновський); — Ти ж замурзалась як свинюка, — докоряє дівчинка (Ю. Збанацький); — Йди додому, та не гуляй! а завтра раненько свиняці хлів загородиш (І. Нечуй-Левицький); Чечуга побігла, а навперейми вибіг з дрючком чоловік (А. Свидницький); — Жирнуваті трохи свиноматки, — звернувся до свинарки Макар Онисимович (Остап Вишня).

ДЗВІН (ударний, часто сигнальний підвісний інструмент з бронзи чи сталі); РИ́НДА (на судні). Глухо гудів соборний дзвін (М. Коцюбинський); — Вдаримо в ринду! — підхопив Іван. — Всі кораблі почують... Ринда склянки вибиває!.. (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. ринда — ри́нда 1 іменник чоловічого роду, істота зброєносець ри́нда 2 іменник жіночого роду, істота свиня рідко ри́нда 3 іменник жіночого роду дзвін  Орфографічний словник української мови
2. ринда — див. свиня  Словник синонімів Вусика
3. ринда — I -и, ж. 1》 Зброєносець та охоронець московських князів і царів у 14-17 ст. 2》 діал. Свиня. || перен. Про незугарну, недоладну людину. II -и, ж. 1》 заст. Особливий дзвін, що звучить опівдні на суднах парусного флоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ринда — РИ́НДА¹, и, ч. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV–XVII ст. РИ́НДА², и, ж. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Б. Грінченка); // перен. Про незугарну, недоладну людину.  Словник української мови у 20 томах
5. ринда — Ри́нда, -ди і ри́ндя, -ді  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ринда — РИ́НДА¹, и, ж. 1. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV-XVII ст. 2. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Гр.); // перен. Про незугарну, недоладну людину.  Словник української мови в 11 томах
7. ринда — Ринда, -ди, риндя, -ді ж. Свинья. Скунда скаче, ринда риє. (Заг.: сорока і свиня). Ном. стр. 294. Назад, ринде, завтра пятниця. посл. Іди, ринде, де инде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Ном.  Словник української мови Грінченка