розривати

Розрива́ти, -ва́ю, -ва́єш; розірва́ти, -зірву́, -зі́рвеш, -рвуть

розрива́ти, -ва́ю, -ва́єш; розри́ти, -ри́ю, -ри́єш; розри́й, -ри́йте

Значення в інших словниках

1. розривати — Розважати (нудьгу); [V]  Словник з творів Івана Франка
2. розривати — розрива́ти 1 дієслово недоконаного виду роздирати; руйнувати вибухом; роз'єднувати; припиняти розрива́ти 2 дієслово недоконаного виду розгрібати щось  Орфографічний словник української мови
3. розривати — 1. <док. РОЗІРВАТИ> рва ти, дерти, роздирати; (пакет) розпечатувати, відкривати; (здобич) загризати, шматувати; (вибухом) розносити, розсаджувати; (хмари) розтинати, проривати; (тишу) порушувати, переривати; (стосунки) припиняти...  Словник синонімів Караванського
4. розривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
5. розривати — I -аю, -аєш, недок., розірвати, -зірву, -зірвеш, док. 1》 перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. || Розпечатувати, відкривати (пакет, конверт, телеграму і т. ін.). || Робити рваним, дірявим (одяг, взуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розривати — РОЗРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рвеш, док. 1. що. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу!...  Словник української мови у 20 томах
7. розривати — Аю, -аєш, недок., розірвати, -ву, -веш, док., вульг. Здійснити колективне зґвалтування або колективний статевий акт. Дівчину тупо розірвали. * Пустити на шару, пустити на хор.  Словник сучасного українського сленгу
8. розривати — рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М.  Фразеологічний словник української мови
9. розривати — I. ПОРИВА́ТИ (припиняти стосунки, зв'язки з кимсь, чимсь), ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ), РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого-чого. — Док.: порва́ти, пору́шити, розірва́ти, відверну́тися. З дитбудинком вона не поривала зв'язків і тепер.  Словник синонімів української мови
10. розривати — РОЗРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рвеш, док. 1. перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу!...  Словник української мови в 11 томах