розривати

розрива́ти

I -аю, -аєш, недок., розірвати, -зірву, -зірвеш, док.

1》 перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати.

|| Розпечатувати, відкривати (пакет, конверт, телеграму і т. ін.).

|| Робити рваним, дірявим (одяг, взуття).

|| Заподіювати комусь рани, подряпини; ранити кого-, що-небудь.

|| Умертвляти, роздираючи на частини, шматки.

|| перен. Порушувати цілісність чого-небудь, роз'єднувати щось. Розривати серце.

2》 перех. Розносити на частини, уламки, руйнувати вибухом, пострілом, висаджувати в повітря.

|| безос.

3》 перех. Роз'єднувати, розсувати що-небудь з'єднане, суцільне, утворюючи між його частинами просвіт, прогалину.

|| безос.

|| перен. Порушувати, переривати що-небудь.

|| розм. Розводити в різні боки, розбороняючи.

4》 перех., перен. Переривати, припиняти те, що зв'язує кого-небудь із кимсь певними стосунками.

Розривати зв'язки з ким — припиняти спілкування, стосунки з ким-небудь.

5》 неперех. Припиняти будь-які стосунки, взаємини з ким-небудь.

|| Рішуче відмовлятися від чого-небудь, зрікатися чогось.

6》 перех., перен. Знищувати те, що обмежує чиюсь свободу, самостійність, що є обтяжливим для кого-небудь.

II -аю, -аєш, недок., розрити, -ию, -иєш, док., перех.

1》 Риючи, розкидати, розгрібати що-небудь.

|| перен., розм. Абияк, недбало розкидати, щось шукаючи.

2》 Риючи, відкидаючи землю, сніг і т. ін., робити заглиблення, яму.

Значення в інших словниках

1. розривати — Розважати (нудьгу); [V]  Словник з творів Івана Франка
2. розривати — розрива́ти 1 дієслово недоконаного виду роздирати; руйнувати вибухом; роз'єднувати; припиняти розрива́ти 2 дієслово недоконаного виду розгрібати щось  Орфографічний словник української мови
3. розривати — 1. <док. РОЗІРВАТИ> рва ти, дерти, роздирати; (пакет) розпечатувати, відкривати; (здобич) загризати, шматувати; (вибухом) розносити, розсаджувати; (хмари) розтинати, проривати; (тишу) порушувати, переривати; (стосунки) припиняти...  Словник синонімів Караванського
4. розривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
5. розривати — РОЗРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рвеш, док. 1. що. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу!...  Словник української мови у 20 томах
6. розривати — Аю, -аєш, недок., розірвати, -ву, -веш, док., вульг. Здійснити колективне зґвалтування або колективний статевий акт. Дівчину тупо розірвали. * Пустити на шару, пустити на хор.  Словник сучасного українського сленгу
7. розривати — рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М.  Фразеологічний словник української мови
8. розривати — I. ПОРИВА́ТИ (припиняти стосунки, зв'язки з кимсь, чимсь), ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ), РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого-чого. — Док.: порва́ти, пору́шити, розірва́ти, відверну́тися. З дитбудинком вона не поривала зв'язків і тепер.  Словник синонімів української мови
9. розривати — Розрива́ти, -ва́ю, -ва́єш; розірва́ти, -зірву́, -зі́рвеш, -рвуть розрива́ти, -ва́ю, -ва́єш; розри́ти, -ри́ю, -ри́єш; розри́й, -ри́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. розривати — РОЗРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рвеш, док. 1. перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу!...  Словник української мови в 11 томах