Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розхристаний

Розхрі́станий і розхри́станий

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. розхристаний — розхри́станий 1 дієприкметник від: розхриста́ти розхри́станий 2 прикметник розстебнутий  Орфографічний словник української мови
  2. розхристаний — Незастебнутий, розстебнутий; (- груди) оголений; П. недисциплінований, неорганізований, незібраний, с. відчайдушний, розгнузданий, РОЗПЕРЕЗАНИЙ, нестриманий; (день) безладний; (- думки) непослідовний; (сніп) розшарпаний, розкошланий; (- хмари) пошматований, роздертий, подертий.  Словник синонімів Караванського
  3. розхристаний — див. бешкетник; легковажний; розлогий  Словник синонімів Вусика
  4. розхристаний — [розхристанией і росхристанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. розхристаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхристати. 2》 у знач. прикм. Розстебнутий перев. на грудях (про одяг та його частини). || Оголений, відкритий (перев. про груди). || З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розхристаний — РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхри́стати. Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (М. Коцюбинський); – Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Ю. Збанацький). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
  7. розхристаний — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  8. розхристаний — РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхри́стати. Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (Коцюб., І, 1955, 417); — Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Збан.  Словник української мови в 11 томах