розхристаний
РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхри́стати.
Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (Коцюб., І, 1955, 417);
— Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Збан., Єдина, 1959, 46).
2. у знач. прикм. Розстебнутий перев. на грудях (про одяг та його частини).
Грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця: у вікні показалася чоловіча постать у розхристаній сорочці (Мирний, І, 1954, 318);
В уяві [Тані] постав галасливий, буйний вихрястий образ хлопця з розхристаним комірцем (Донч., II, 1956, 140);
Вийшла товста старостиха в розхристаній, нашвидку накинутій на плечі кожушанці (Ле, Мої листи, 1945, 79);
// Оголений, відкритий (перев. про груди).
Сліпий кобзар з розхристаними грудьми, без шапки, стояв на мурі й співав натхненну думу (Стар., Облога.., 1961, 90);
Він ішов рівно і твердо, високо піднявши голову, відкривши пекучому вітрові свою розхристану душу (Кучер, Прощай.., 1957, 100);
Він чув її пальці, що дотикались його розхристаної шиї, дужої, як у робочого вола (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 13);
// З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі.
Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток,.. простоволосі Галасовали [галасували] на ввесь рот (Котл., І, 1952, 273);
Вбігає Макар Волосюта, захеканий, розхристаний (Мик., І, 1957, 310);
*Образно. Терентій.. під’їжджає до розхристаної хати Халимона, зупиняється біля напіврозвалених воріт (Стельмах, І, 1962, 499).
◊ Розхри́стана душа́ чия; Розхри́стане се́рце чиє — хтось дуже схвильований, збентежений.
Мати з отого всього [з рибалки].. відпочинок душі моєї розхристаної (Вишня, І, 1956, 149);
Серце моє розхристане крізь віки гряде, і голосить, і радується на шляху золотолірному (Сос., І, 1957, 63).
3. у знач. прикм., перен., розм. Недисциплінований, неорганізований, незібраний, без витримки.
— Знаю про ваше незадоволення своїм невдячним, надто розхристаним учнем… (Ле, Право.., 1957, 128);
На думку.. спав Василь. Чи ж буде достойним мужем її Лесі? Несерйозний, розхристаний (Хижняк, Невгамовна, 1961, 31);
// Нестримний, відчайдушний.
Ще з часів парубоцтва звик чоловік верховодити. Бо таки ніхто не міг тоді змагатися з його буйною силою, розхристаним молодецтвом, перемогти навкулачки,.. перетанцювати (Грим., Незакінч. роман, 1962, 22);
//Занадто розв’язний.
Вона інтуїтивно запозичила розхристані звички своїх незнаних товаришок; вона воювала на промислі, як хоробро змагалася б з Махном і Денікіним (Донч., II, 1956, 299).
4. у знач. прикм., перен. В якому немає ніякого порядку; безладний.
*Образно. Зовсім несподівано.. приходить весняний вітер. Він приносить згадки про вчорашній розхристаний вечір (Собко, Любов, 1935, 14);
// В якому немає певної послідовності, ритму.
Орест почуває, що його слова, мова — розхристані, можливо, цю думку Титан, Суворий виклали б ясніш, але він не в силах був утриматись (Досв., Вибр., 1959, 365);
Халабуда геть-геть уже летіла, як птиця, перехиляючись з одного боку на другий. Розхристаний вітер підпихав її ззаду ногами, головою, коліньми… (Вас., II, 1959, 344);
// Позбавлений організованості, певного порядку.
На майдані — радісний гомін, всюди штовхаються, бурує розхристане, збуджене боєм повстанське військо (Гончар, II, 1959, 26);
Вже скільки разів він наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його: в лиху годину вона дбайливо відводила від нього кістляву руку смерті (Добр., Очак. розмир, 1965, 352).
5. у знач. прикм., перен. Розшарпаний, розкуйовджений.
Далі дорога поповзе на пагорок, де умліває під сонцем, мов розхристаний сніп,.. вітряк (Панч, В дорозі, 1959, 34);
Пристав до нашого товариства.. худенький [навчитель], з розхристаною бородою (Март., Тв., 1954, 214).
6. у знач. прикм., перен. Розірваний, розшматований.
Полосували [обрій] блискавиці, й розхристані хмари змагалися одна з одною, роздираючи вогняними мечами своє лахміття (Досв., Вибр., 1959, 232);
// Незв’язний, розпливчастий (про думки, почуття).
Все думала [Ганна], думала і ніяк не могла дати ради ні своїм думкам, ні почуттям. А думки й почуття були якісь розхристані й непокірні (Коз., Сальвія, 1959, 115).
Словник української мови (СУМ-11)