розхристаний
РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розхри́стати.
Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (М. Коцюбинський);
– Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Ю. Збанацький).
2. у знач. прикм. Розстебнутий перев. на грудях (про одяг та його частини).
Грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця: у вікні показалася чоловіча постать у розхристаній сорочці (Панас Мирний);
В уяві [Тані] постав галасливий, буйний вихрястий образ хлопця з розхристаним комірцем (О. Донченко);
Вийшла товста старостиха в розхристаній, нашвидку накинутій на плечі кожушанці (Іван Ле);
// Оголений, відкритий (перев. про груди).
Сліпий кобзар з розхристаними грудьми, без шапки, стояв на мурі й співав натхненну думу (М. Старицький);
– Да, да, – перебиває його [гостя] земський начальник, смаковито потираючи себе долонями по розхристаних грудях (В. Винниченко);
Він ішов рівно і твердо, високо піднявши голову, відкривши пекучому вітрові свою розхристану душу (В. Кучер);
Він чув її пальці, що дотикались його розхристаної шиї, дужої, як у робочого вола (О. Ільченко);
// З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі.
Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, .. простоволосі Галасовали [галасували] на ввесь рот (І. Котляревський);
Вбігає Макар Волосюта, захеканий, розхристаний (І. Микитенко);
Блідий, розхристаний ходив [Городовський] по кімнаті (В. Підмогильний);
Коло стайні розхристані й розперезані хропуть на соломі хлопці, що цілу літню ніч гуляли на вулиці (Д. Мордовець);
* Образно. Терентій .. під'їжджає до розхристаної хати Халимона, зупиняється біля напіврозвалених воріт (М. Стельмах).
3. у знач. прикм., перен., розм. Недисциплінований, неорганізований, незібраний, без витримки.
– Знаю про ваше незадоволення своїм невдячним, надто розхристаним учнем... (Іван Ле);
На думку .. спав Василь. Чи ж буде достойним мужем її Лесі? Несерйозний, розхристаний (А. Хижняк);
// Нестримний, відчайдушний.
Ще з часів парубоцтва звик чоловік верховодити. Бо таки ніхто не міг тоді змагатися з його буйною силою, розхристаним молодецтвом, перемогти навкулачки, .. перетанцювати (Я. Гримайло);
// Занадто розв'язний.
Де ти його знайдеш – вишукане товариство? Люди як люди! Сучасний стиль, розхристаний, вседозволяючий, легковажний, іронічний (О. Бердник).
4. у знач. прикм., перен. У якому немає ніякого порядку; безладний.
* Образно. Зовсім несподівано .. приходить весняний вітер. Він приносить згадки про вчорашній розхристаний вечір (В. Собко);
// У якому немає певної послідовності, ритму.
Орест почуває, що його слова, мова – розхристані, можливо, цю думку Титан, Суворий виклали б ясніш, але він не в силах був утриматись (Олесь Досвітній);
Халабуда геть-геть уже летіла, як птиця, перехиляючись з одного боку на другий. Розхристаний вітер підпихав її ззаду ногами, головою, коліньми... (С. Васильченко);
// Позбавлений організованості, певного порядку.
В крайній розхристаній вулиці села на нього мало не налетіли два вершники (М. Стельмах);
На майдані – радісний гомін, всюди штовхаються, бурує розхристане, збуджене боєм повстанське військо (О. Гончар);
Вже скільки разів він наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його: в лиху годину вона дбайливо відводила від нього кістляву руку смерті (С. Добровольський).
5. у знач. прикм., перен. Розшарпаний, розкуйовджений.
Далі дорога поповзе на пагорок, де умліває під сонцем, мов розхристаний сніп, .. вітряк (П. Панч);
Стоїть розхристана клуня (М. Стельмах);
Пристав до нашого товариства .. худенький [навчитель], з розхристаною бородою (Л. Мартович).
6. у знач. прикм., перен. Розірваний, розшматований.
Полосували [обрій] блискавиці, й розхристані хмари змагалися одна з одною, роздираючи вогняними мечами своє лахміття (Олесь Досвітній);
// Незв'язний, розпливчастий (про думки, почуття).
Все думала [Ганна], думала і ніяк не могла дати ради ні своїм думкам, ні почуттям. А думки й почуття були якісь розхристані й непокірні (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)