розхристаний

розхри́станий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхристати.

2》 у знач. прикм. Розстебнутий перев. на грудях (про одяг та його частини).

|| Оголений, відкритий (перев. про груди).

|| З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі.

Розхристана душа чия — хтось дуже схвильований, збентежений.

3》 у знач. прикм., перен., розм. Недисциплінований, неорганізований, незібраний, без витримки.

|| Нестримний, відчайдушний.

|| Занадто розв'язний.

4》 у знач. прикм., перен. В якому немає ніякого порядку; безладний.

|| В якому немає певної послідовності, ритму.

|| Позбавлений організованості, певного порядку.

5》 у знач. прикм., перен. Розшарпаний, розкуйовджений.

6》 у знач. прикм., перен. Розірваний, розшматований.

|| Незв'язний, розпливчастий (про думки, почуття).

Значення в інших словниках

1. розхристаний — розхри́станий 1 дієприкметник від: розхриста́ти розхри́станий 2 прикметник розстебнутий  Орфографічний словник української мови
2. розхристаний — Незастебнутий, розстебнутий; (- груди) оголений; П. недисциплінований, неорганізований, незібраний, с. відчайдушний, розгнузданий, РОЗПЕРЕЗАНИЙ, нестриманий; (день) безладний; (- думки) непослідовний; (сніп) розшарпаний, розкошланий; (- хмари) пошматований, роздертий, подертий.  Словник синонімів Караванського
3. розхристаний — див. бешкетник; легковажний; розлогий  Словник синонімів Вусика
4. розхристаний — [розхристанией і росхристанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. розхристаний — РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхри́стати. Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (М. Коцюбинський); – Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Ю. Збанацький). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
6. розхристаний — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. розхристаний — Розхрі́станий і розхри́станий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розхристаний — РОЗХРИ́СТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхри́стати. Я бачу її миле заплакане обличчя, її голу шию і злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла (Коцюб., І, 1955, 417); — Ти ж розхристаний зовсім. Душу ж видно (Збан.  Словник української мови в 11 томах