Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

різницький

Різни́цький, -ка, -ке

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. різницький — різни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. різницький — -а, -е. Прикм. до різник. || Признач. для різання худоби, птиці. || В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Різницький собака — уживається як лайливий, образливий вираз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. різницький — РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різни́к; // Такий, як у різника, різників. Здавалося, що монументальний і важкий Масєка (зображений на фресці) ось-ось злетить униз сторч головою, розчепіривши свої .. товстопалі різницькі руки (І. Багряний); // Признач.  Словник української мови у 20 томах
  4. різницький — різни́цький (різни́цька) соба́ка. Уживається як лайка. Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: “Ти — шайтан турецький,.. свиняча морда, різницька собака” (О. Довженко).  Фразеологічний словник української мови
  5. різницький — РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різник; // Признач. для різання худоби, птиці. Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (Коцюб., І, 1955, 401); // В якому ріжуть, забивають худобу, птицю.  Словник української мови в 11 томах
  6. різницький — Різницький, -а, -е Мясничій. Мнж. 170. Цехи: різницький, коновальський. Котл. Ен. Худенький, як різницький стовпчик. Ном. № 8582.  Словник української мови Грінченка