різницький
РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до різни́к;
// Такий, як у різника, різників.
Здавалося, що монументальний і важкий Масєка (зображений на фресці) ось-ось злетить униз сторч головою, розчепіривши свої .. товстопалі різницькі руки (І. Багряний);
// Признач. для різання худоби, птиці.
Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (М. Коцюбинський);
// В якому ріжуть, забивають худобу, птицю.
Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)