різницький

РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різник;

// Признач. для різання худоби, птиці.

Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (Коцюб., І, 1955, 401);

// В якому ріжуть, забивають худобу, птицю.

Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 138).

◊ Різни́цький (різни́цька) соба́ка — уживається як лайливий, образливий вираз.

Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: « — Ти — шайтан турецький,.. свиняча морда, різницька собака» (Довж., І, 1958, 231).

Значення в інших словниках

1. різницький — різни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. різницький — -а, -е. Прикм. до різник. || Признач. для різання худоби, птиці. || В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Різницький собака — уживається як лайливий, образливий вираз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. різницький — РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різни́к; // Такий, як у різника, різників. Здавалося, що монументальний і важкий Масєка (зображений на фресці) ось-ось злетить униз сторч головою, розчепіривши свої .. товстопалі різницькі руки (І. Багряний); // Признач.  Словник української мови у 20 томах
4. різницький — різни́цький (різни́цька) соба́ка. Уживається як лайка. Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: “Ти — шайтан турецький,.. свиняча морда, різницька собака” (О. Довженко).  Фразеологічний словник української мови
5. різницький — Різни́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. різницький — Різницький, -а, -е Мясничій. Мнж. 170. Цехи: різницький, коновальський. Котл. Ен. Худенький, як різницький стовпчик. Ном. № 8582.  Словник української мови Грінченка