світилка —
світи́лка іменник жіночого роду, істота дівчина, що виконує обряд на весіллі
Орфографічний словник української мови
світилка —
-и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
світилка —
СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. – Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Т.
Словник української мови у 20 томах
світилка —
СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. — Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Шевч.
Словник української мови в 11 томах