світлиця —
[св'ітлиц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
світлиця —
-і, ж. 1》 Чиста, світла, парадна кімната в будинку. 2》 Кімната в будинку. 3》 Невелика кімната у верхній частині будинку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
світлиця —
СВІТЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Чиста, світла, парадна кімната в будинку. Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон (І. Нечуй-Левицький); Квартира Каленика Романовича складалася з двох невеличких кімнаток, одна з них правила за світлицю...
Словник української мови у 20 томах
світлиця —
КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
світлиця —
СВІТЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Чиста, світла, парадна кімната в будинку. Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
світлиця —
1. Верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, яке часто не отоплювалося. Призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами. 2. Кімната в українському житловому будинку, призначене для прийому гостей.
Архітектура і монументальне мистецтво