себелюбець

Себелю́бець, -бця, -бцеві, -бцю!, -лю́бці, -бців

Значення в інших словниках

1. себелюбець — себелю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. себелюбець — -бця, ч. Себелюбна людина; егоїст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. себелюбець — СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Себелюбна людина; егоїст. – Який я себелюбець! .. Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя, – зараз і забув про все! (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. себелюбець — ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту..  Словник синонімів української мови
5. себелюбець — СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець!..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя, — зараз і забув про все! (Гр.  Словник української мови в 11 томах
6. себелюбець — Себелю́бець, -бця м. Себялюбецъ, эгоистъ. МВ. ІІІ. 103.  Словник української мови Грінченка