Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

себто

Се́бто, присл.

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. себто — се́бто 1 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко се́бто 2 частка незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
  2. себто — спол. Цебто, тобто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. себто — СЕ́БТО, спол., заст. Цебто. Заки приступила Броня до властивої речі, себто, щоби намовити Славка поговорити на самоті з матір'ю, позволила йому вперед на звичайні пестощі (Л.  Словник української мови у 20 томах
  4. себто — СЕ́БТО, спол., заст. Цебто. Заки приступила Броня до властивої речі, себто, щоби намовити Славка поговорити на самоті з матір’ю, позволила йому вперед на звичайні пестощі (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах