себто

СЕ́БТО, спол., заст.

Цебто.

Заки приступила Броня до властивої речі, себто, щоби намовити Славка поговорити на самоті з матір'ю, позволила йому вперед на звичайні пестощі (Л. Мартович);

Дуже мені прикро, що я не можу задовольнити Ваше бажання та описати Вам більш докладно свій політичний процес. А то ось чому: я ще живий, живу в Росії, і не вибраний до “Государственной думы”, – себто не можу вважати себе особою недотикальною [недоторканною] (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. себто — се́бто 1 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко се́бто 2 частка незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. себто — спол. Цебто, тобто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. себто — Се́бто, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. себто — СЕ́БТО, спол., заст. Цебто. Заки приступила Броня до властивої речі, себто, щоби намовити Славка поговорити на самоті з матір’ю, позволила йому вперед на звичайні пестощі (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах