Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

спустіти

Спусті́ти, -ті́ю, -ті́єш; спусті́лий

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. спустіти — спусті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. спустіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати пустим, порожнім; спорожніти. 2》 Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти. || безос. 3》 перен. Стати менш змістовним, цікавим. || Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спустіти — СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (З. Тулуб); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата.  Словник української мови у 20 томах
  4. спустіти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.  Словник синонімів української мови
  5. спустіти — СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата.  Словник української мови в 11 томах
  6. спустіти — Спустіти, -тію, -єш гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвірє. МВ. (О. 1862. III. 46).  Словник української мови Грінченка