спустіти

СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.: порожні́ти, безлю́дніти, пусті́ти. Спорожнів майдан. Спорожніли вулиці. Прищухло, ніби вимерло село (О. Гончар); Порожніє в хаті, пустіє і в коморі, і надворі, бо сказано, без хазяїна і двір плаче (І. Нечуй-Левицький); Забитих і люто замордованих було стільки, що збезлюдніли цілі області (О. Довженко); Забрав він її (дівчину) та й повів... Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок); Кругом спустіло. Було чути, як надворі, по наїждженій дорозі свистіли і скрипіли, від'їжджаючи, сани (С. Васильченко); Все потягло, що робити уміло, На косовицю, село опустіло (Я. Щоголів); Запустіло село; Єремія побачив, що треба змінити спосіб діяння, щоб часом його слободи не спустошились зовсім вкрай, до решти. Він заборонив вішати людей (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. спустіти — спусті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спустіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати пустим, порожнім; спорожніти. 2》 Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти. || безос. 3》 перен. Стати менш змістовним, цікавим. || Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спустіти — СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (З. Тулуб); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата.  Словник української мови у 20 томах
4. спустіти — Спусті́ти, -ті́ю, -ті́єш; спусті́лий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спустіти — СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата.  Словник української мови в 11 томах
6. спустіти — Спустіти, -тію, -єш гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвірє. МВ. (О. 1862. III. 46).  Словник української мови Грінченка