спільність —
спі́льність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
спільність —
[сп’іл'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
спільність —
-ності, ж. 1》 Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. 2》 Нерозривний зв'язок, єдність. 3》 Об'єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спільність —
СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. Найширше значення слова етнос: це група людей яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту...
Словник української мови у 20 томах
спільність —
СПІ́ЛЬНІСТЬ (схожість, цілковита подібність, однаковий зміст чого-небудь, відношення до чогось), Є́ДНІСТЬ, ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ЗГО́ДА, СПІЛЬНОТА. — Спільні ідеї породжує спільність поглядів (Л.
Словник синонімів української мови
спільність —
СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ. Їх [російський, український і білоруський народи] єднала спільність історичного розвитку, близькість мови, в них була одна доля (Цюпа, Україна..
Словник української мови в 11 томах
спільність —
Спільність, -ности ж. Общность, единеніе. До гурту, до громади, до спільности закликають. К. (О. 1861. І. 311).
Словник української мови Грінченка