спільність
СПІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Однаковість для всіх; те загальне, що притаманне кожному з порівнюваних явищ.
Їх [російський, український і білоруський народи] єднала спільність історичного розвитку, близькість мови, в них була одна доля (Цюпа, Україна.., 1960, 13);
В радянському суспільстві існує спільність корінних інтересів робітничого класу і колгоспного селянства (Ком. Укр., 9, 1961, 32);
Всі українські плахти характеризуються художньою спільністю (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 102).
2. Нерозривний зв’язок, єдність.
Поділ праці у майбутньому складеться на основі неухильного зростання спільності науково-технічних основ різних професій (Наука.., 1, 1962, 50).
Ма́ти спі́льність див. ма́ти².
3. Об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.
В процесі удосконалення соціалістичних суспільних відносин в СРСР сформувалася нова історична спільність людей — радянський народ (Ком. Укр., 6, 1975, 50);
В країнах, які визволилися від колоніального гніту, відбуваються бурхливі процеси консолідації та формування нових етнічних спільностей — народностей і націй (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 150).
Словник української мови (СУМ-11)