спілість
СПІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Якість і стан за знач. спі́лий.
Збирання льону [треба] провадити в ранній жовтій спілості (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 224).
∆ Спі́лість гру́нту — стан грунту, готового під посів або посадку сільськогосподарських культур.
Весняне переорювання провадять при нормальній спілості грунту і відразу ж пускають борони або шлейфи (Овоч., 1956, 61);
Спі́лість лі́су — стан лісу, придатного для використання.
Словник української мови (СУМ-11)