стирати

Стира́ти, -ра́ю, -ра́є; сте́рти, зітру́, зітре́ш, зітру́ть; стер, сте́рла; зітри́, -рі́ть

Значення в інших словниках

1. стирати — стира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ, ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., що. 1. чим, з чого і без дод. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. Стираючи порох із столу, побачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (М.  Словник української мови у 20 томах
3. стирати — стира́ти 1. стирати ◊ стира́ти язи́ки → язик 2. вул. продавати, перепродувати (крадене)(ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стирати — -аю, -аєш, недок., стерти і зітерти, зітру, зітреш, док., перех. 1》 чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. || Робити що-небудь чистим або сухим, тручи чим-небудь по його поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стирати — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ і ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., перех. 1. чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось.  Словник української мови в 11 томах
7. стирати — Стира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.  Словник української мови Грінченка