стирати

НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок.: натира́ти, те́рти, наму́лювати, стира́ти, намина́ти, шмугля́ти, намозо́лювати, мозо́лити. Не раз траплялося так, що Григір вичитував хуторянам.. за всякі дрібниці: ..за те, що коняка не так запряжена і вже, напевно, їй натерло холку хомутом і т. д. і т. п. (Григорій Тютюнник); Павлусь намулив собі ногу і трохи шкутильгав (О. Донченко); Навіть не помітив (Петько), як намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру (М. Трублаїні); Сідло нам'яло коневі спину. — Пор. 1. ти́снути.

СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. стирати — стира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ, ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., що. 1. чим, з чого і без дод. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. Стираючи порох із столу, побачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (М.  Словник української мови у 20 томах
3. стирати — стира́ти 1. стирати ◊ стира́ти язи́ки → язик 2. вул. продавати, перепродувати (крадене)(ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стирати — -аю, -аєш, недок., стерти і зітерти, зітру, зітреш, док., перех. 1》 чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. || Робити що-небудь чистим або сухим, тручи чим-небудь по його поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стирати — Стира́ти, -ра́ю, -ра́є; сте́рти, зітру́, зітре́ш, зітру́ть; стер, сте́рла; зітри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ і ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., перех. 1. чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось.  Словник української мови в 11 томах
7. стирати — Стира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.  Словник української мови Грінченка