стиратися

ЗАБУВА́ТИСЯ (не триматися, не зберігатися в пам'яті); ПРИЗАБУВА́ТИСЯ розм. (в якійсь мірі, частково); ЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ЗАГЛА́ДЖУВАТИСЯ, СТИРА́ТИСЯ, ЗАТИРА́ТИСЯ, ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ЗАДА́ВНЮВАТИСЯ розм. (віддаляючись у часі, зникати з пам'яті). — Док.: забу́тися, позабу́тися рідко призабу́тися, згла́дитися, загла́дитися, сте́ртися, зате́ртися, ви́вітритися, зада́внитися. За час, що минув після першого дня роботи, Андрій уже встиг полюбити шахту, вона стала для нього найкращим другом, з нею забувалися всі печалі (О. Гуреїв); Мої знайомі збурили в мені дитячі роки, які трохи призабулися (М. Томчаній); І забув він про свої літа, про сиву голову, поволі затиралися свіжі враження і стали прикриватися якимись іншими, десь на дні душі схованими споминами (Н. Кобринська); Я знав його адресу, але все так задавнилося... (з газети).

Значення в інших словниках

1. стиратися — стира́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стиратися — СТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., СТЕ́РТИСЯ, ЗІТЕ́РТИСЯ, зітре́ться, док. 1. Зникати, втрачати чіткість під дією яких-небудь зовнішніх причин. Стираються слова і на граніті (І. Гончаренко); Вже зітерлися записи олівцем у фронтовій записній книжечці (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. стиратися — -ається, недок., стертися і зітертися, зітреться, док. 1》 Зникати, втрачати чіткість під дією яких-небудь зовнішніх причин. || перен. Переставати існувати, виявлятися; зникати, згладжуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стиратися — СТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., СТЕ́РТИСЯ і ЗІТЕ́РТИСЯ, зітре́ться, док. 1. Зникати, втрачати чіткість під дією яких-небудь зовнішніх причин. Стираються слова і на граніті (Гонч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах