стиратися
СТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., СТЕ́РТИСЯ, ЗІТЕ́РТИСЯ, зітре́ться, док.
1. Зникати, втрачати чіткість під дією яких-небудь зовнішніх причин.
Стираються слова і на граніті (І. Гончаренко);
Вже зітерлися записи олівцем у фронтовій записній книжечці (Л. Первомайський);
// перен. Переставати існувати, виявлятися; зникати, згладжуватися.
Багато пізніших спогадів стерлись у моїй пам'яті. Спогади .. про учителювання в Потоці й до цього часу в мене свіжі й живі (С. Васильченко);
З роками стерлося почуття горя, в гомінкому дитячому колективі він знайшов тепер нову сім'ю (О. Донченко).
2. Зменшуватися в об'ємі від тертя при частому користуванні; пошкоджуватися від тертя, частого користування.
Бачимо ми, як стирається брук від ходіння людського (М. Зеров);
Вона [бджола] й помирає за працею, не дочекавшись “ні пенсії, ні заслуженого відпочинку”. Помирає, коли стираються крила від перельотів (з наук.-попул. літ.);
[Євгеній (бере крейцар в руку і вдивлюється):] В чиїх се руках Вони так стерлись? (І. Франко);
Стріляли день і два, і не було утоми, Аж стерлися крайки порохівниць (А. Малишко);
Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (І. Муратов);
* Образно. – Згадую твою Варку. Яка була дівчина! .. А зараз хто повірить, коли не бачив її?! В роботі людина стерлася, жура розточила її (М. Томчаній).
(1) Сте́ртися (поте́ртися) на по́терть – унаслідок тертя подрібнитися на найменші часточки, на порох.
Вже було розідрано кільки суконь на паннах, вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть – як хтось покликав музик в велику надвірню хату (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)