стовпчик —
сто́впчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
стовпчик —
СТО́ВПЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, .. жупани, піджаки, чемерки, козачини (І. Нечуй-Левицький); Обіпершись на різьблений стовпчик ґанку, стояв Кутень (М.
Словник української мови у 20 томах
стовпчик —
-а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до стовп 1), 2). Кілометровий стовпчик — стовпчик з табличкою, на якій вказано відстань у кілометрах від початку шляху. 2》 Купа складених один на одного предметів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стовпчик —
КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним).
Словник синонімів української мови
стовпчик —
СТО́ВПЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці,.. жупани, піджаки, чемерки, козачини (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
стовпчик —
Сто́впчик, -ка м. 1) ум. отъ стовп. 2) Часть мережки 1 (см. мережка).
Словник української мови Грінченка