стовпчик
СТО́ВПЧИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2.
На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, .. жупани, піджаки, чемерки, козачини (І. Нечуй-Левицький);
Обіпершись на різьблений стовпчик ґанку, стояв Кутень (М. Зарудний);
Вітер шугнув убік, зігнав з дороги стовпчик пилюки (С. Журахович);
В смужку нещільно причинених дверей, пробивався стовпчик зеленого світла (І. Микитенко);
* Образно. – Куди б людину не закинула доля, вона всюди натрапить на свій стовпчик, за який зачепиться (Ю. Мокрієв).
2. Купа складених один на одний предметів.
На столі перед економом лежить стосик паперів, пачка і стовпчики грошей (М. Стельмах);
Складала [Литвиниха] стовпчиками срібляники й мідяки (С. Добровольський).
3. Маса речовини, яка вміщена в довгу вузьку посудину і набула її форми.
Висота стовпчика ртуті [в барометрі] показує величину атмосферного тиску (з навч. літ.);
Ртутний стовпчик вище нуля завдає чимало клопоту любителям лижні (з газ.).
4. Те саме, що стовпе́ць 2.
Написав [журналіст] одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики (В. Самійленко);
На аркуші з школярського зошита .. стояли стовпчики арифметичних прикладів (Ю. Збанацький).
5. Частина маточки між приймочкою і зав'яззю в квітці.
Маточка [квітки льону-довгунця] складається з п'ятигніздої зав'язі і п'ятьох стовпчиків з приймочками (з наук. літ.).
6. Вузька нитяна смужка, що утворюється під час в'язання, вишивання і розділяє дірочки.
Від .. неточних рухів кисті руки і крючка петлі і стовпчики виходять різної величини (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)