стріпувати Стрі́пувати, -пую, -пуєш; стріпну́ти, -пну́, -пне́ш Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках стріпувати — стрі́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови стріпувати — СТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Трусячи, скидати, збивати що-небудь; обтрушувати. Стріпує [Наталка] йому з шапки сніг (О. Словник української мови у 20 томах стріпувати — -ую, -уєш, недок., стріпати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Трусячи, скидати, збивати що-небудь; обтрушувати. || Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. 2》 неперех., чим. Підкидаючи, піднімаючи, трясти поривчасто чим-небудь. 3》 неперех., чим. Великий тлумачний словник сучасної мови стріпувати — СТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Трусячи, скидати, збивати що-небудь; обтрушувати. Стріпує [Наталка] йому з шапки сніг (Коб. Словник української мови в 11 томах