стілець —
[с'т'ілец'] -л'ц'а, ор. -л'цем, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
стілець —
СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І.
Словник української мови у 20 томах
стілець —
-льця, ч. 1》 Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. зі спинкою, для сидіння однієї людини. Плетений стілець. Віденський стілець. || перен., розм. Посада, службове місце. Електричний стілець іст. — знаряддя страти в США.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стілець —
не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти. Бути нерішучим, розгубленим, відчувати сором. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (С. Голованівський).
Фразеологічний словник української мови
стілець —
СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І.
Словник синонімів української мови
стілець —
СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
стілець —
1. Середня частина п'єдесталу, цоколя. 2. Те саме, що і стояк. 3. Род меблі із спинкою, призначений для сидіння людини.
Архітектура і монументальне мистецтво
стілець —
Стілець, -льця м. 1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. Ном. № 959. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.
Словник української мови Грінченка