стілець
СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч.
1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини.
Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Нечуй-Левицький);
Пасажир з валізкою присів на стілець біля канапи і машинально дістав портсигар (П. Панч);
Мічурін сидів на складаному стільці біля деревця (О. Довженко);
Плетений стілець;
Віденський стілець;
// перен., розм. Посада, службове місце.
– Щось дуже ти за свого стільця боїшся, – мовила Віра Андріївна (Ю. Мушкетик).
2. спец. Підставка під який-небудь механізм, інструмент, будову і т. ін.
Звичайно перший вінець зрубу укладали на наріжні стільці – з дерева чи каміння – і цим .. захищали від швидкого загнивання (з наук.-попул. літ.).
3. Те саме, що анало́й.
Як одчитували молитви, то і вона мов гасла, так що як прийшлося обводити круг стільця, так вона вже і не змогла сама по собі йти (Г. Квітка-Основ'яненко).
Ві́денські ме́блі <�Ві́денське крі́сло> <�Ві́денський стіле́ць (дива́н)> див. ме́блі.
△ (1) Електри́чний стіле́ць – знаряддя страти в США.
Наснились мені березневої ночі Далекі моря, океани холодні .. І друзі, що в тюрмах сидять, як в безодні .. На їхню свободу вдягають вуздечку, А вже від свободи в тюрму недалечко. А там їх заводять у камери звичні І просять сідать на стільці електричні (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)