стільчик

Сті́льчик, -ка, -кові, на -ку; -чики, -ків

Значення в інших словниках

1. стільчик — сті́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стільчик — СТІ́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіле́ць 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (М. Коцюбинський); Дідусь .. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (І.  Словник української мови у 20 томах
3. стільчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до стілець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стільчик — підставля́ти / підста́вити стіле́ць (стільця́) кому, рідко. Робити кому-небудь неприємність, підлість, перешкоджати в чомусь. — Підставлять вони (пани) стільця тому, хто не годить їм! (І. Нечуй-Левицький). підста́вити сті́льчика.  Фразеологічний словник української мови
5. стільчик — СТІ́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіле́ць 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (Коцюб., І, 1955, 69); Дідусь.. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Багмут, Опов.  Словник української мови в 11 томах
6. стільчик — Стільчик, -ка м. 1) ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. І. 8. 2) Табуретъ. Грин. ІІІ. 489. Сим. 130. 3) см. витушка.  Словник української мови Грінченка